Fiołki we głowie

Квітуча Флоренція

Це унікальне місто-музей знаходиться в адміністративному регіоні Тоскана центральної Італії. Пройшовши крізь віки бурхливої історії, воно кожного року приваблює туристів з усього світу відомими пам’ятками, спорудами та й узагалі своїм чудесним, старовинним виглядом. Назва міста "Флорентія", тобто "Квітуча", виникла при імператорі Юлія Цезаря в 59 році до н.е., хоча, точна дата його заснування й досі невідома. Побудована на річці Арно та оточена мальовничими пагорбами, вона стала батьківщиною та домівкою для таких великих людей, як Данте Аліг’єрі, Джованні Боккаччо, Леонардо да Вінчі, Донателло, Мікеланджело Буонаротті, Рафаеля Санті, Америго Веспуччі, Галілео Галілея. 

Мій екскурсійний шлях розпочався із залізничного вокзалу. Відразу ж на пьяцца делла Стаціоне знаходився інформаційний туристичний центр, де можна було взяти безкоштовно план-схему міста і його історичних пам’яток. Молоденька дівчина якраз вела статистичні дослідження, тож я була першою туристкою з України, яка потрапила того дня у довжелезний список. На годиннику була всього десята ранку, але сонце, яке помаленьку підіймалось до зеніту, обіцяло пекельну спеку. Отже, я, ще повна сил, вирушила оглядати Флоренцію.

Для початку я вирішила придбати путівник, за допомогою якого можна було б краще зорієнтуватися в місті, ближче познайомитися з його історією. Але відразу стикнулася з проблемою: чомусь я ніде не змогла знайти цю книжку українською мовою. Тож довелося обмежитися лише російським виданням. В путівнику місто було розділене на сім туристичних маршрутів, тож стало зрозуміло, що хіба одного дня не вистачить, аби їх усіх обійти. Тому в першу чергу я поспішила відвідати найвизначніші пам’ятки.

Флоренція увійшла в світову культурну та історичну спадщину ЮНЕСКО 1982 року. Колишня столиця Італійського Королівства (1865-1870 рр.) славетна на увесь світ завдяки тому, що стала батьківщиною епохи Відродження, музеям, в яких знаходяться відомі роботи художника Ботічеллі такі, як "Алегорія Весни" та "Народження Венери", і величною статуєю Давида скульптора Мікеланджело, а також особливій атмосфері мистецтва. Ще в середньовіччі це місто стає великим торговим центром. Як доказ, старовинний міст понте Веккьйо, що простягнувся через річку Арно і на якому за багатовіковою традицією розташовані невеликі магазинчики з ювелірними прикрасами. Звісно, що там придбати якусь оздобу не кожному по кишені. Через історичну значущість цієї пам’ятки і ціни, відповідно, "натягнуті". По вузеньких вулицях міста ходить величезна кількість туристів, які звично рухаються ланцюжком за екскурсоводами, жадібно оглядаючи та фотографуючи визначні місця. Які тільки тут мови не почуєш. Серед цього різноманіття до моїх вух докотилися також і милі звуки рідної, солов’їної. Та це були, на жаль, не туристи, а звичайні українські заробітчани. 

Основний прибуток Флоренції надходить від туризму. Тут великий дохід отримують не тільки музеї, галереї та інші історичні пам’ятки, а й сфери послуг, вулична торгівля. Вздовж вулиць можна побачити величезну кількість яток із сувенірами та напитками із різноманітними перекусками, в яких переважно торгують такі іноземні іммігранти, як індуси, вихідці з африканських країн. До прикладу, щоби придбати тут півлітрову пляшку звичайної води з холодильника, потрібно заплатити в п’ять разів більше, ніж у супермаркету, якого в центрі фактично неможливо знайти. Та місто процвітає не тільки за рахунок туристів. Воно відоме також завдяки смачним, тосканійським, червоним винам. У Флоренції знаходяться великі офіси і крамниці таких всесвітньовідомих брендів, як Гуччі, Прада, Роберто Каваллі, Шанель. Принаймні, коли я потрапила якраз під кінець весняно-літнього сезону, то не побачила значних знижок на вітринах магазинів.

Та все-таки, це місто має якусь особливу привабливість, адже воно не тільки мені дуже сподобалося своєю винятковою красою. Після відвідин таких шикарних палаців Веккьйо, Пітті та Уффізі, Галерею Академії, кафедральний собор Санта Марія дель Фіорі в італо-готичному стилі, церкву Сан Лоренцо я вирішила придбати на пам'ять тарілку як сувенір з Флоренції до своєї колекції. Ще під час Другої Світової війни та після повені в листопаді 1966 року місто потерпіло серйозну втрату - особливо постраждали старі квартали. Понте Веккьйо – єдиний міст через Арно, який уцілів у серпні 1944 року. Та завдяки благородним зусиллям городян і добровольців Флоренція набула свого колишнього прекрасного вигляду.